звичайний

-а, -е.

1) Який нічим не вирізняється з-поміж інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; простий; ординарний. || Буденний, прозаїчний. || у знач. ім. звича́йне, -ного, с. Те, що є буденним, прозаїчним.

2) Який не має в собі нічого нового, несподіваного для кого-небудь; звичний. || Який вважається нормальним. || Загальноприйнятий. || Загальновідомий.

3) Який завжди відбувається або часто буває, зустрічається, повторюється; постійний, повсякденний. || Характерний, типовий для кого-, чого-небудь.

••

Звича́йні а́кції — акції, за якими дивіденди виплачуються з частини прибутку, що залишилась після сплати твердого процента власникам привілейованих акцій.

4) розм. Вихований, ввічливий. || Уважний до кого-, чого-небудь, делікатний.

••

Звича́йний сту́пінь грам. — назва форми прикметників або прислівників, що є вихідною в зіставленні з іншими ступенями порівняння.